Якщо дитина захворіла, для батьків є цілком природним хвилюватися. Якщо хвороба супроводжується високою температурою - хвилювання зростає у геометричній прогресії. Ну а якщо ви при цьому ще й знаходитеся у іншій країні, без знання мови та місцевих порядків - паніка майже гарантована. Питання від українців й відповіді від дитячої лікарки Катерини Спекторенко з Мюнхена про лихоманку у дітей: що робити, чого робити не варто, як німці ставляться до підвищення температури, куди звертатися в тих чи інших випадках тощо.
Так, більшість жарознижуючих сиропів та свічок, судинозвужуючих крапель для носа, льодяників від болю в горлі, рослинних сиропів від кашлю можна придбати без рецепта. Але все те саме за рецептом від лікаря на червоному бланку ви отримуєте в аптеці безкоштовно, адже для дітей до 12 років страховка переймає вартість майже всіх медикаментів. Дорослим та підліткам страхова сплачує майже повністю лише за дуже серйозні ліки на кшталт антибіотиків, медикаментів для контролю астми, діабету, гіпертонічної хвороби тощо.
Зазвичай державне страхування покриває консультацію у педіатра чи сімейного лікаря та всі необхідні аналізи та маніпуляції. Деякі послуги (наприклад, визначення вітамінів у крові) є платними, але про це вас обов'язково попередять і запропонують підписати відповідний документ про згоду. Якщо ж лікар приймає лише приватних пацієнтів, це чітко вказується на його інтернет-сторінці чи під час запису.
Якщо це будній день і ваш педіатр чи сімейний лікар на прийомі, звертайтеся напряму до його праксису. Висока температура - не привід викликати швидку. Так, для німців цілком нормально прийти з лихоманкою до лікаря і терпляче чекати у черзі. Дайте дитині жарознижуюче, візьміть з собою воду або термос із теплим чаєм для відпоювання, і йдіть на прийом. Повірте, амбулаторна ланка у Німеччині добре "озброєна", щоб вирішити більшість питань без "швидкої" та лікарень. За потреби там можна зробити швидкий тест на стрептокок, грип, показник запалення в крові, аналіз сечі та ще багато чого. У вихідні та святкових дні, у вечірні години у містах часто працюють чергові праксиси (Bereitschaftpraxis), де можна отримати допомогу амбулаторно в порядку живої черги.
Якщо ви не маєте постійного лікаря або розгубилися і не знаєте, куди звертатися, набирайте з будь-якого телефона номер невідкладної служби "116117". Він діє по всій Німеччині і вам підкажуть, як краще діяти в тому чи іншому випадку у вашій місцевості. Необхідну інформацію українською можна знайти і онлайн за посиланням https://www.116117.de/de/ukraine.php
Зверніться до вашої страхової компанії, і вони мають допомогти знайти лікаря, до якого ви зможете звертатися постійно. Також спробуйте скористатися пошуком лікарів на сайті вашої страхової, а також пошуковими сервісами медичних послуг Doctolib та Jameda. Це забере трохи часу, тож, якщо допомога потрібна прямо зараз, йдіть до чергових лікарів, а постійного шукайте у плановому порядку.
Швидку допомогу у Німеччині варто викликати лише у випадках прямої загрози життю людини. Наприклад, велика кровотеча, судоми, втрата свідомості, нещасний випадок, ДТП, напад астми чи анафілаксія, підозра на інфаркт чи інсульт тощо. Часто на виклик приїздять не лікарі, а парамедики, завданням яких є доправити пацієнта живим до найближчої лікарні. Вони володіють всіма необхідними навичками підтримання життєдіяльності, але сподіватися, що вам випишуть лікування від грипу чи болю у спині не слід - це не входить до їхніх функцій взагалі. А от рахунок на кількасот евро за виклик без поважної причини виписати можуть.
Телефон загальної служби порятунку та пожежної 112 з будь-якого номера.
У більшості випадків так. Але, слід врахувати, що час очікування у приймальному відділенні може виявитися набагато довшим, ніж у черговому праксисі. Частіше за все у лікарні пацієнту надається певна "категорія терміновості", і відповідно до цього рухається черга. Тобто в спочатку лікар прийме пацієнта із задишкою чи зневодненням, подивиться двомісячного малюка з болем невідомого походження, а вже потім підійде до дитини з кашлем та лихоманкою. Звісно, у вихідний вибір у вас може бути невеликий, а от у будні дійсно краще їхати у праксис.
Важливо! Будь-яке підвищення температури вище 38,5°С у малюка до 3-4-місячного віку - привід негайно їхати до лікаря! Самолікування в такому випадку неприпустиме!
В Німеччині лихоманкою (Fieber) вважається температура 38,5°С та вище, виміряна у вусі, роті або (у малюків до 6 місяців) ректально. Все, що нижче 37,5 - це норма, між 37,5 та 38,5 - просто підвищена температура (erhöhte Temperatur). Німці на відміну від українців дуже спокійно реагують на високу температуру у своїх нащадків, і застосовують жарознижуючі лише коли дитині дійсно погано. Вони вважають , що "організм має боротися" і за перших симптомів застуди зазвичай не біжать до лікаря, хіба що за лікарняним. А прийшовши на 3-4 день хвороби на прийом, можуть цілком вдовольнитися висновком лікаря після огляду малюка на кшталт: "Це просто вірусна інфекція, продовжуйте відпоювання і ще трохи зачекайте." І не вимагають "противірусні" або "щось для імунітету".
В світі є лише дві діючі речовини, дозволені для свідомого самолікування лихоманки в дитячому віці: це парацетамол та ібупрофен. Вони випускаються у вигляді сиропів, свічок, порошків для розчинення у воді, жувальних таблеток - кожен може обрати те, що більше до вподоби малюкові і краще на нього діє. Розраховувати дозування краще не на вік, а на вагу дитини.
Дуже важливо! В умовах зневоднення ЖОДНІ жарознижуючі не будуть ефективними!!!
А тому перш, ніж використовувати медикаменти, зверніть увагу на те, як мале п'є і пісяє. Якщо крихітка ходить "за маленьким" рідше і сеча більш концентрована - зосередьтеся на відпоюванні. Вода, чай, розведений сік, узвар - в даному випадку згодиться все, що містить Н2О.
Людям с высокой температурой требуется больше жидкости, чем обычно. Поэтому при жаре/лихоманці следует много пить. Как правило, на каждый градус выше 37°C организму требуется дополнительно от половины до одного литра жидкости в день, предпочтительно воды или несладкого фруктового чая. Добавьте это количество к обычному количеству выпиваемой жидкости (около 1,5-2,5 литров в день). источник
По-перше, треба розуміти, що означає фраза "медикамент діє". Ефективним вважається зниження температури при лихоманці на 1°С і більше протягом години та/або покращення загального самопочуття пацієнта. Тобто якщо було 40°С, а за годину стало 38,7°С і дитя трохи "ожило", це добре - продовжуйте напувати і згодом буде ще краще.
Температура під дією жарознижуючих НЕ зобов'язана стати 36,6! Це ліки, що покликані дати пацієнтові більш комфортно пережити період боротьби з інфекцією, полегшити симптоми, і не більше.
Забудьте вже нарешті про ці варварські методи з "коктейлями" зі святої трійці анальгіну, но-шпи і димедролу, а тим більше про "піванальгіну-піваспірину" та "четвертинку мефенамінки у сиропчик нурофена" (тут у авторки стається фейспалм і смикається око, а німецьким лікарям вона не в змозі була б пояснити взагалі, нащо то робити). Будь ласка, не давайте дітям медикаменти, які для них не призначені! Це може призвести до рідкісних, але дуже тяжких побічних дій!
На сьогоднішній день немає доказів, що сама по собі підвищена температура тіла може нашкодити організму людини. Тобто дитина не може "згоріти", в неї не лопнуть важливі судини, не відключиться нервова система. Тільки якщо вона має певне тяжке захворювання, що супроводжується лихоманкою, можуть бути негативні наслідки. Наприклад, при менінгококцемії організм пошкоджується конкретним мікробом менінгококом та його токсинами, а не високою температурою. А при звичайній вірусній інфекції тривала лихоманка може бути ознакою приєднання бактерій, потребувати консультації лікаря, додаткового обстеження, але сама по собі ускладнень зазвичай не викликає. Жарознижуючі не профілактують ускладнення, вони лише полегшують симптоми.
Фебрильні судоми можуть виникати не тільки при дуже високій, а й при помірній лихоманці. Передбачити їх важко, найчастіше вони стаються один чи два рази у житті у віці 1-6 років, тривають до 1 хвилини, не шкодять організму і більше не повторюються. Не завжди з допомогою жарознижуючих можна перешкодити їхньому розвитку. Тож нагальної потреби знижувати температуру "за будь-яку ціну" немає, навіть якщо в анамнезі у дитини були прості фебрильні судоми.
Якщо ви взагалі не будете давати ніяких жарознижуючих, коли температура підвищується вона підвищуватимеся лише до певних цифр, тоді за 2-3 години стабілізується, а потім ще за пару годин сама знизиться на кілька десятих. Так, якщо зараз в дитини 39, за годину 40, то за три години не стане 43. При достатньому споживанні рідини спочатку буде 40, тоді 40,5, а потім почнеться жар і температура стабілізується на рівні, скажімо, 39,5. Це фізіологія, так влаштований організм людини, він запрограмований на збереження життя, а не на самознищення.
Звісно, з усіх описаних вище ситуацій можуть бути винятки, в даному матеріалі йдеться про переважну більшість дітей без особливого обтяженого анамнезу.
Як вже було згадано вище, ефективність препарату треба оцінювати приблизно за годину. Якщо він не подіяв (так буває), ви можете дати ІНШИЙ препарат, з іншою діючою речовиною. Наприклад, ви дали сироп з парацетамолом, за годину не отримали жодного ефекту, отже маєте право застосувати сироп чи свічки на основі ібупрофену. Ви можете їх чергувати, але слідкуйте, щоб парацетамол ви застосовували не більше 4 разів на добу, а ібупрофен не більше 3 разів.
Фізичні методи охолодження інколи можна застосовувати, але є декілька "але". Так, якщо дитині жарко, її можна роздягти і обтирати. Але якщо малюка морозить, не слід додавати неприємних відчуттів холодом, краще зігріти його руки і стопи у своїх руках чи на животі, одягти вовняні шкарпетки і злегка розтерти їх. Коли холод зміниться на жар і якщо лихоманка не спадає під дією звичайних ліків, ви можете спробувати обтирання. Змочіть рушника у злегка теплій воді, відтисніть і протирайте місця природних складок тіла: пахвинних, підколінних, підпахвових, а також ділянку шиї та живіт - там проходять великі судини. Вода, випаровуючись, забиратиме зайве тепло. Продовжуйте протягом 15-20 хвилин. Повторюйте процедуру за необхідності щогодини.
Використання спирту і оцту для обтирання ЗАБОРОНЕНО! Чим молодша дитина, тим ніжніша її шкіра і тим більша ймовірність, що спирт чи оцет проникнуть у кров і викличуть отруєння! Так, ці речовини випаровуються скоріше, ніж вода, але води зазвичай цілком достатньо. Якщо батькам дуже кортить щось зробити, щоб температура знизилася бодай на кілька десятих поскоріше, їм треба сісти і поїти дитину. При цьому "він не хоче пити" - не аргумент. Лише батьки знають, як змотивувати їхнього непослуха щось зробити. Грайтеся, танцюйте танець з бубном, дозвольте пити з найгарнішої чашки або посмоктати із соски, напувайте плюшевих ведмедів, пообіцяйте золоті гори - хай лише п'є хоч по 1-2 ковточки кожні 5-10 хвилин. Малюків після 6 місяців на грудному годуванні можна частіше прикладати до грудей, а у кутик рота одночасно потроху заливати воду із шприця без голки.
Якщо ви робите все можливе, а стан дитини погіршується, їдьте до лікарні.
Замість висновку
Є простий, але дуже надійний критерій, чи дуже страшно те, що зараз відбувається з вашим малюком: це його загальний стан, а не цифри на термометрі. Якщо дитина в цілому активна, добре п'є та пісяє, скоріше за все, нічого серйозного, і ви можете лікуватися вдома. Вередування також можна віднести до активності. Тобто якщо крихітка бажає весь час кататися на руках, вимагає черговий мультик або штанцята у смужку, а не у квіточки, загрози життю з високою ймовірністю немає. А от якщо дитина бліда, тихо лежить і нічого не хоче, її не цікавлять улюблені іграшки та книжки, тоді прямуйте до лікаря, не вагаючись.
Статья автора на фейсбуке https://www.facebook.com/groups/1520665841625272/permalink/1812196709138849/?sfnsn=scwspmo&ref=share